У Кобеляцькій громаді розглядають можливість включення місцевої традиційної страви товчеників до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. Про це повідомляє «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.

«Полтавська думка» пише, що страва побутує тут із давніх часів і залишається невід’ємною частиною місцевої кулінарної традиції. Ідея офіційно визнати товченики культурним надбанням виникла після звернення власниці ресторану «Та ти що?» Ірини Проскури. Під час обговорення можливих варіантів, які могли б стати «візитівкою» громади, учасники дійшли висновку, що саме ця страва найкраще відображає її кулінарну автентичність.

Керівниця Управління освіти Світлана Царичанська пояснила, що багато гостей з інших регіонів знайомі з галушками чи пампушками, але не знають, що таке товченики. Тому робоча група вже почала збирати старовинні рецепти, щоб простежити, як змінювалося приготування цієї страви з плином часу.

У межах проєкту «Українська кухня з давнини до сучасності», який стартував у 2025 році, тема цього року присвячена саме товченикам. До дослідження долучилися школи та мешканці громади, які шукають носіїв автентичних рецептів у своїх селах. Наступного року планують обрати новий напрям.

Результати дослідження подадуть на конкурс Департаменту культури й туризму Полтавської ОВА. У разі успіху кобеляцькі товченики можуть не лише увійти до культурної спадщини Полтавщини, а й потрапити до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

В управлінні переконані, що це стане важливим кроком для збереження самобутності Кобеляччини. Адже саме такі страви формують мозаїку місцевих традицій, якими пишаються мешканці громади.

Світлана Царичанська також наголосила, що товченики часто плутають із галушками, хоча це різні страви. Якщо галушки варять у воді або бульйоні, то товченики готують на пару, використовуючи рване тісто, яке не має чіткої форми.

Первісно до тіста додавали подрібнене м’ясо, рибу або гриби, усе разом товкли у дерев’яній ступці. У святкові дні готували товченики з м’ясом, а в піст – з грибами. Сьогодні ж старовинний варіант трапляється рідко – більшість кухарів подають м’ясо окремо, а не змішують із тістом.

Найпоширеніший нині спосіб приготування – коли тісто скручують у «ковбаску», від якої відщипують шматочки. Їх готують на пару або кладуть зверху на тушковане м’ясо з овочами, накриваючи кришкою. У процесі приготування тісто просочується соком і ароматом підливи. У готову страву додають подрібнений часник — на відміну від галушок, де його зазвичай немає.

Під час дослідження вдалося знайти історичні згадки, що товченики продавали на кобеляцьких ярмарках ще у XIX столітті. Один із місцевих кухарів, Олег Лаврик, розповів, що його бабуся замість підливи іноді використовувала юшку з борщу, якщо не мала інших інгредієнтів.

Деякі господині навіть смажили товченики на пательні, а потім заливали підливою, щоб тісто стало м’якшим і ароматнішим.

Після публікації управління Кобеляцької міськради у соцмережах місцеві жителі почали активно ділитися власними рецептами. Людмила Тобота згадала, що в її родині товченики готували по-різному: бабуся рвані, мама на пару, а вона сама відварює й обсмажує на пательні. Інші користувачі, зокрема Тетяна Чекайда та Катерина Тригубчак, ділилися, що подають товченики з куркою, качкою або півнем. Людмила Бабенко зазначила, що найсмачніші товченики ті, що готуються на кисляку, виходять пухкими та ароматними.

За історичними відомостями, страва має єврейське коріння, адже колись Кобеляки були переважно єврейським містечком.

Свою версію приготування товчеників показав на своєму YouTube-каналі журналіст Костянтин Грубич. Разом із кухаркою Вітою Охматовською вони приготували фірмову страву кафе «Левада».

Для тіста використовують 250 мілілітрів кефіру, пів чайної ложки соди, солі й цукру, одне яйце та 300 грамів борошна. Після замішування тісту дають «відпочити», потім нарізають на шматочки й готують на пару. За словами кухарки, саме цей спосіб робить товченики особливо пухкими.

Підливу радять готувати з обсмаженого м’яса (курятини чи свинини) з цибулею, морквою, сметаною та приправами, додаючи в кінці подрібнений часник.